Кафедра комп’ютерної радіоінженерії та систем технічного захисту інформації

Мова:

Академічна доброчестність

 

Для формування, пропагування та  застосування принципів академічної доброчесності, а також попередження їх порушень, в університеті розроблено та затверджено Вченою радою університету (протокол № 1 від 28 січня 2021 року) “Положення про академічну доброчесність у Харківському національному університеті”.

Академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.

Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками передбачає:

– посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;

– дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;

– надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;

– контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти;

– об’єктивне оцінювання результатів навчання.

Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає:

– самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливими освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей);

– посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;

– дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;

– надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації.

Порушенням академічної доброчесності вважається:

– академічний плагіат – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;

– самоплагіат – оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів;

– фабрикація – вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;

– фальсифікація – свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;

– списування – виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання;

– обман – надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування;

– хабарництво – надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі;

– необ’єктивне оцінювання – свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти.

 За порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:

– відмова у присудженні наукового ступеня чи присвоєнні вченого звання;

– позбавлення присудженого наукового (освітньо-творчого) ступеня чи присвоєного вченого звання;

– відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;

– позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.

За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:

– повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо);

– повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми;

– відрахування із закладу освіти;

– позбавлення академічної стипендії;

– позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати навчання.

 

 

Частина 4 статті 42 Закону України «Про освіту» визначає такі основні види порушень академічної доброчесності:

     академічний плагіат – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;
     самоплагіат – оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів;
     фабрикація – вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;
     фальсифікація – свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;
     списування – виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання;
     обман – надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування;
     хабарництво – надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі;
     необ’єктивне оцінювання – свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти;
     надання здобувачам освіти під час проходження ними оцінювання результатів надання допомоги чи створення перешкод, не передбачених умовами та/або процедурами проходження такого оцінювання;

{Частину четверту статті 42 доповнено абзацом десятим згідно із Законом № 463-IX від 16.01.2020}

     вплив у будь-якій формі (прохання, умовляння, вказівка, погроза, примушування тощо) на педагогічного (науково-педагогічного) працівника з метою здійснення ним необ’єктивного оцінювання результатів навчання.

{Частину четверту статті 42 доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом № 463-IX від 16.01.2020}

     реплікація (replication), тобто повторне подання студентом однієї й тієї ж роботи більше одного разу на оцінювання з метою отримання (своєрідне «тиражування» інформації без дозволу автора);
     републікація – повторне чи багаторазове оприлюднення в іншому джерелі чужої інформації під дійсним підписом автора;
     рерайт – додавання до чужого матеріалу без дозволу автора додаткової інформації;
     компіляція – смислова, стилістична, граматична правка й скорочення чужого матеріалу;
     таємна змова (collusion), тобто несанкціоноване співробітництво двох і більше студентів (або студентів і сторонніх осіб) підчас подання роботи, яку подають як результат роботи одного єдиного студента.

Студент не повинен допускати такі порушення:

  1. використання не дозволених на іспиті заміток («шпаргалок») чи технічних засобів;
  2. нелегальне отримання екзаменаційної роботи і/або відповідей до іспиту;
  3. спілкування (communicating) чи спроби спілкування з іншими студентами під час проведення контролю;
  4. заздалегідь неправдива видача себе за іншу особу;
  5. подання на іспиті заздалегідь виконаної роботи;
  6. списування письмових робіт.

 

  • Коли викладач каже про плагіат, він зазвичай використовує такі терміни:

       перефразування – дозволяє записати своїми словами думку автора, не спотворюючи її сенсу. Зазвичай перефразовують не найважливішу частину оригінального тексту, дещо скорочуючи його довжину. Пам’ятайте, що для перефразування недостатньо простої заміни слів. Тут вам знадобиться знання синонімів й вміння перебудовувати речення.
       цитування – має використовуватися у всіх випадках, коли в роботі використовуються данні, що взято зі сторонніх джерел, а не отримано чи створено безпосередньо автором.

    Порушення вказаних нижче правил та їх недотримання має розцінюватися як плагіат:

      якщо думка автора наводиться дослівно, то її треба взяти в лапки;
      якщо цитують великий уривок тексту, то його можна не брати в лапки, зате виділяється чи відрізняється від решти тексту певним чином (набирається іншим шрифтом, відділяється від основного тексту більшими абзацними відступами тощо);

      Місце скорочення має бути відмічено в цитаті квадратними дужками з крапками всередині;
      1. допускається перефразування цитати, зміна словоформ або відмінників певних слів. В цьому випадку, цитата в лапки не береться, але в квадратних дужках, обов’язково ставиться посилання на джерело (його порядковий номер зі списку посилань, який додається до роботи).

    КУ ст. 10 Закону України «Про авторське право та суміжні права»* вказується, що не може підпадати під поняття плагіату (оскільки на них не поширюється авторське право):

     

      загально відомі знання;
      загально відомі факти;
      ідіоми;
      ідеї або визначення, що широко розповсюдженні та відомі;
      перефразування своїми словами фрази при перекладі з діалекту чи іншої мови, якщо не існує широко відомої фрази чи прийнятого офіційного перекладу;
      повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;
      твори народної творчості (фольклору);
      видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
      державні символи України, державні нагороди, символи та знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань, символіка територіальних громад, символи та знаки підприємств, установ та організацій (після їх офіційного затвердження);
      грошові знаки;
      розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонних довідників та інших аналогічних баз даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду);
      1. також не є плагіатом опублікування анонімного твору під власним іменем, так як у цьому випадку на анонімний твір авторське право не поширюється.

    Джерело:
    * – Закон України «Про авторське право та суміжні права»