Місце так рік народження кафедри – радіотехнічний факультет Харківського електротехнічного інституту, 1946 рік.
Першим завідувачем кафедри був академік АН УРСР А. О. Слуцкін. З 1950 року факультет перейшов під “крило” ХПІ, і кафедру очолив проф. С. Я. Брауде. Створено іоносферну станцію. Серед учасників події – асистент Б. Кащеєв, аспіранти Є.Прошкін, В. Толстов.
В 1956 році на кафедрі новий завідувач – доцент Б. Л. Кащеєв. З його приходом починається новий науковий напрямок – дослідження метеорних явищ в атмосфері Землі методом радіолокації. Кафедра бере участь у багатьох міжнародних геофізичних проектах. Створена Балаклійська польова лабораторія (1957) і проблемна науково- дослідна лабораторія радіотехніки (1958). В 1968-1970 р. учені кафедри працюють у складі радянської екваторіальної метеорної експедиції (Сомалі).
З 1986 року кафедру ОРТ очолює проф., д.т.н. Ю. І. Волощук. В 1997 р. вона об’єднана з кафедрою “Технічної електродинаміки й антен”, якою керував проф., д.т.н. Я. С. Шифрін. До складу кафедри переведений науково-дослідний і навчальний центр технічної електродинаміки й антен (директор д.т.н., проф. В.М.Шокало).
З 1997 до 2013 року об’єднаною кафедрою основ радіотехніки керує В. М. Шокало. Підвищена увага приділяється розробці нових спеціалізацій для вирішення найбільш актуальних завдань на стику комп’ютерних і радіотехнічних технологій. Як приклад можна навести дві: “Інтернет-технології проєктування радіоелектронних засобів” й “Системи захисту інформації”. Випускники одержують кваліфікацію “Інженер засобів радіо й телебачення” з рівнями: бакалавр, спеціаліст, магістр.
У 2016 році кафедра отримує нову назву «Комп’ютерної радіоінженерії та систем технічного захисту інформації». Започатковуються освітні програми «Інформаційні радіотехнології» (бакалавр, магістр), «Радіоелектронна боротьба» (магістр).
У 2013 році кафедрою керує професор В.В. Должиков, з 2014 по 2024 р. – проф. І.Є. Антіпов. З 2025 року кафедрою завідує доц. Д.С.Гавва.
Учені кафедри видають підручники, навчальні посібники: “Сигнали й процеси в радіотехніці” Ю.І. Волощука, “Основи теорії кіл” Ю.О Коваля, Л.В. Грінченко, І.О. Милютченка, “Електродинаміка й поширення радіохвиль” В.М. Шокала й О.М Рибалки, “Довідник з антенноЇ техніки”, що втілив результати багаторічних досліджень проф. Я.С. Шифрина й проф. А.І. Лучанінова. Серед останніх робіт – «Засоби та системи технічного захисту інформації» І.Є. Антіпова, А.М. Олейнікова, Ю.В. Ликова, В.Д. Кукуша, І.О Милютченка, «Налаштування та робота системи безпеки AJAX» Д.С. Гавви, Є.О. Медведєва, Д.Ю. Горелова, В.П. Черняк.
До складу науково-навчального центру (ННЦ) кафедри входить Балаклійський науково-дослідний полігон ХНУРЕ. В 2004 р. розташований там багатофункціональний геофізичний комплекс для дослідження атмосфери й припливу метеорної речовини визнаний національним надбанням України.
ННЦ складається із чотирьох лабораторій – відповідно до наукових напрямків кафедри: інформаційно-вимірювальних систем; радіоастрономії, геофізики й дистанційного зондування; теорії й техніки антен; систем захисту інформації.
Кафедра – визнаний лідер у радіолокаційних метеорних дослідженнях в атмосфері Землі, метеорного зв’язку, вивченні динаміки земної атмосфери, розробці систем синхронізації часу й частоти, а також у дослідженнях антен з нелінійними елементами й безпровідною передачею енергії мікрохвильовим променем.
Наукове керівництво науково-навчальним центром кафедри ОРТ у рамках якого з 1958 р. ведуться всі НДР, пов’язані зі школою Б. Л. Кащеєва здійснював завідувач кафедрою ОРТ, д.т.н. професор В.М.Шокало. Керівництво окремими напрямками диференційоване.
Геофізичний напрямок очолювали брати Олейнікови: к.т.н., професор А. М. Оленіков керує дослідженнями гравітаційних хвиль в атмосфері, к.т.н., доцент В. М. Олейніков – роботами, які пов’язані із циркуляцією атмосфери. Напрямок, що стосується вивчення поширення радіохвиль у метеорному каналі, у тому числі питання звірення рознесених еталонів шкал часу й частоти, курирував д.т.н., професор Ю. О. Коваль.
Уперше в країні створено радіолокаційну метеорну систему МАРС, отримано унікальні орбітальні дані понад 250000 метеорних тіл з одночасною реєстрацією чисельності метеорів, створено систему метеорного зв’язку й систему високоточного звірення шкал часу. В 90-х роках розвивається новий напрямок – вивчення динаміки руху повітряних мас у тропостратосфері за допомогою автоматизованого вітрового локатора.
Науковий доробок кафедри одержав міжнародне визнання. На честь метеорних дослідників ХТУРЕ названі малі планети: “ХТУРЕ” (2001), “Кащеєв” (1999) і “Волощук” (2002). Цими двома видатними вченими разом з колективом кафедри проведена велика робота з розвитку теоретичної й експериментальної бази метеорних досліджень. Весь творчий шлях заслуженого діяча науки України Б. Л. Кащеєва нерозривно пов’язаний з історією становлення наукової школи метеорної радіолокації від самого її початку. У розвитку метеорної астрономії й сучасних методів інтерпретації спостережень метеорів як астрономічних об’єктів велика роль належить Ю.І. Волощуку. Під його керівництвом разом з фундаментальними роботами велися актуальні прикладні дослідження щодо оцінки й вивчення метеорної й астероїдної небезпеки для Землі й космічних літальних апаратів.
Під керівництвом проф. А.І. Лучанінова створено теорію нового класу антен з нелінійними елементами. На основі багаторічних фундаментальних розробок сформована наукова школа теорії й техніки антен. Її засновник – видатний учений в області радіофізики й прикладної електродинаміки д.т.н., професор Я.С.Шифрін, лауреат премії Президії АН СРСР ім. А.С.Попова. Завдяки зусиллям Я.С.Шифріна на початку 90-х років створено Українську національну асоціацію “Антени” і Східноукраїнське відділення Міжнародного товариства радіоінженерів. Дослідження проф.А.І.Лучанінова, проф. Я.С.Шифріна по вивченню антен з нелінійними елементами привели до розробки численних застосувань загальних основ цієї теорії.
Провідні вчені кафедри, зокрема Б.Л. Кащеєв і Я.С. Шифрін, були організаторами престижних міжнародних конференцій. Науковий арсенал кафедри представлений сотнями статей у вітчизняних та закордонних виданнях, доповідями, які ввійшли в роботи міжнародних і вітчизняних конференцій, форумів, симпозіумів; ґрунтовними монографіями, кількість яких досягає десяти. Він включає чимало захищених патентами винаходів.
Результати досліджень антен увійшли до довідника з антенної техніки. В 2002 році вийшла у світ узагальнююча монографія “Дистанційні методи й засоби для дослідження процесів в атмосфері Землі” під загальною редакцією Б.Л. Кащеєва, Є.Г. Прошкіна, М.Ф. Лагутіна.
Науковці кафедри зарекомендували себе як активні й відповідальні виконавці величезної кількості науково-дослідницьких робіт – фундаментальних і прикладних, організаційних і конструкторських.
